Каталог професій

hover background

Reads:
109

Каталог професій


Слюсар з ремонту колісних транспортних засобів
Електрогазозварник
Кравець
Вишивальник
Кухар 
Кондитер 
Офіціант 
Бармен
Перукар (перукар-модельєр)
Штукатур 
Лицювальник-плиточник

 

 Слюсар з ремонту колісних транспортних засобів
 

Загальна характеристика професії
Кваліфікований робітник, який здійснює всі види ремонту і технічного обслуговування колісних транспортних засобів. Виконує роботи з розбирання автомобілів, в т.ч. дизельних, газобалонних і спеціальних, а також автобусів. Ремонтує, складає вантажні автомобілі, окрім спеціальних, газобалонних та дизельних, легкові автомобілі і автобуси з кількістю посадочних місць до 22 пасажирів. Визначає і усуває несправності у роботі складових одиниць та агрегатів автомобілів; ремонтує, складає, регулює та випробовує складові одиниці та агрегати середньої складності із заміною окремих частин і деталей. Виконує кріпильні роботи відповідальних різьбових з'єднань при технічному обслуговуванні із заміною зношених деталей. Розбирає відповідальні складові одиниці і агрегати електроустаткування автомобілів; з'єднує та паяє проводи з приладами і агрегатами електроустаткування. Виконує слюсарну обробку деталей із застосуванням універсального обладнання; ремонтує і встановлює складні агрегати і складові одиниці.


Професійні знання та вміння
Повинен знати:

•    конструкцію і  призначення складових одиниць та агрегатів автомобілів середньої складності; 
•    правила складання автомобілів, способи  і прийоми ремонту деталей, складових одиниць, агрегатів, вузлів і приладів автомобілів; 
•    основні прийоми розбирання, складання, знімання та встановлення приладів і агрегатів електрообладнання; типові несправності вузлів, агрегатів, систем автомобілів, способи їх виявлення та усунення;
•    призначення і основні властивості матеріалів, які застосовуються під час ремонту електрообладнання; 
•    правила і порядок виконання регулювальних та кріпильних робіт;
•    основні властивості металів;
•    призначення термообробки деталей; будову універсальних спеціальних пристроїв і контрольно-вимірювальних приладів середньої складності; 
•    поняття про систему допусків і  посадок, квалітети та параметри шорсткості;
•    особливості будови сучасних автомобілів і автобусів, прийоми  і методи технічного обслуговування і ремонту автомобілів, призначення та види діагностичного обладнання,  стандартизацію та контроль якості; 
•    правила та порядок користування інструментами та приладами для виміру лінійних і кутових величин, оптичних, пневматичних та електричних приладів; 
•    розміри на кресленнях, різні схеми відповідно до спеціалізації, користуватися ними; 
•    метали і сплави, діелектрики, паливно-мастильні матеріали, рідини;
•    основи електростатики, особливості використання в професійній діяльності постійного струму, магнетизму та електромагнетизму,змінного струму,  трансформаторів,  електричних машин, апаратури управління і захисту, електровимірювальних приладів. 

 

Повинен уміти:
•    виконувати роботи з розбирання автомобілів (у тому числі дизельних, інжекторних і спеціальних), а також автобусів; ремонтувати та обслуговувати вантажні автомобілі, окрім спеціальних, газобалонних та дизельних, легкові автомобілі і автобуси з кількістю посадочних місць для пасажирів до 22; визначати і усувати несправності у роботі складових одиниць, вузлів та агрегатів автомобілів; 
•    розбирати, ремонтувати, складати, регулювати та випробовувати складові одиниці, вузли та агрегати середньої складності; 
•    виконувати кріпильні роботи відповідальних різьбових з’єднань при технічному обслуговуванні із заміною зношених деталей;  
•    розбирати відповідальні складові одиниці та агрегати  електрообладнання автомобілів; 
•    з’єднувати та паяти провідники з приладами, вузлами  й агрегатами електрообладнання; 
•    виконувати слюсарну обробку деталей за 11-12  квалітетами  із застосуванням універсального обладнання; 
•    розбирати, ремонтувати, складати і встановлювати складні агрегати, вузли і складові одиниці автомобілів під керівництвом слюсаря  вищої кваліфікації. 

 

Електрогазозварник
 

Загальна характеристика професії
Електрогазозварник з’єднує (зварює) елементи металоконструкцій, трубопроводи, деталі машин і механізмів за допомогою зварювального апарату. Збирає заготовки (вузли) конструкцій, здійснює їхнє транспортування в межах робочого місця, налагоджує зварювальне устаткування, встановлює необхідний режим зварки, здійснює зоровий контроль швів. Запобігає виникненню напруги і деформацій у виробі. Основним знаряддям роботи електрозварника ручної зварки є електрод. У процесі роботи електрозварник виконує поступальні і коливальні переміщення електроду, регулює температуру, довжину дуги і процес утворення шва. Для зварювання тонкого металу, кольорових металів, їхніх сплавів і чавуну використовується газовий пальник, в якому відбувається змішування горючого газу з киснем і утворення полум'я. Газозварник, окрім зварювання, виконує роботи з нарізання деталей різної довжини і за різними контурами, здійснює наплавлення, паяння і підігрівання металу. Праця електрогазозварника в основному ручна, виконується індивідуально, при мінімальному діловому спілкуванні. Працює як в приміщенні, так і на відкритому повітрі. Для захисту від теплових і світлових випромінювань використовує спецодяг і маску (щиток), що має захисні кольорофільтри. Режим роботи в основному двозмінний, темп роботи вільний.


Професійні знання та вміння
Повинен знати:

•    ступінь нагріву деталей перед зварюванням і наплавленням і засоби вимірювання температурного режиму;
•    устрій зварювальних та газо-повітряних пальників;
•    технологію і особливості ручного дугового зварювання і наплавлення, механізованого зварювання й наплавлення в середовищі захисних газів деталей, вузлів, середньої складності деталей, вузлів  конструкцій і трубопроводів з конструкційних сталей, кольорових металів  і сплавів у всіх положеннях шва, крім стельового;
•    технологію і особливості газового зварювання деталей, вузлів, конструкцій середньої складності, виготовлених з конструкційних сталей, кольорових металів  і сплавів;
•    технологію зварювання і наплавлення деталей із застосуванням зварювальних автоматів і установок

 

Повинен уміти:
•    користуватися зварювальним і газо-повітряним пальником;
•    користуватися засобами вимірювання температури;
•    проводити ручне дугове зварювання і наплавлення, механізоване зварювання і наплавлення в середовищі захисних газів деталей, вузлів, конструкцій середньої складності, виготовлених з конструкційних сталей, кольорових металів  і сплавів;
•    проводити газове зварювання деталей, вузлів, конструкцій середньої складності, виготовлених з конструкційних сталей, кольорових металів  і сплавів;
•    проводити зварювання і наплавлення деталей із застосуванням зварювальних автоматів і установок

 

Кравець
 

Загальна характеристика професії
Фахівець з виготовлення одягу, взуття та інших текстильних і шкіряних виробів. На відміну від швачки, яка займається виконанням якоїсь конкретної операції, кравець пошиває виріб з нуля. Працюючи в ательє, може порадити клієнтові підходящий фасон вбрання, тканину (атлас, велюр, джинс, жаккард, мереживо, трикотаж, фатин, шовк). Перш ніж наряд буде готовий, кравець кілька разів зустрічається з замовником, усуває дефекти, вислуховує зауваження і побажання. Робота на виробництві не передбачає індивідуального спілкування з покупцем. За допомогою сучасного обладнання майстер виготовляє лекала і розмножує ескізи для масового пошиття одягу. На більшості підприємств працю чітко поділений між цехами. Відомі дизайнери запрошують на роботу кравців для виготовлення першої ексклюзивної моделі, яка потім йде в масове виробництво.

 

Професійні знання та вміння
Повинен знати:

•    асортимент швейних виробів; 
•    технологію виконання машинних, ручних, волого-теплових операцій; 
•    вимоги до якості швейних виробів; термінологію ручних, машинних, волого-теплових операцій; послідовність виконання операцій при підготовці виробу до примірок; 
•    умовні позначення і крейдяні знаки на деталях виробів після примірок; 
•    назви деталей крою, вимоги до їх якості; 
•    швейні матеріали, їх призначення, основні властивості; 
•    призначення та властивості клейових матеріалів;  
•    вимоги щодо якості основних та прикладних матеріалів та фурнітури, їх відповідність; 
•    будову і призначення швейних машин, прасок, інструментів, необхідних для виготовлення одягу; 
•    правила експлуатації швейного обладнання; способи лагодження одягу; 
•    дефекти готових швейних виробів, причини їх виникнення, заходи з попередження та способи їх усунення;
•    основи образотворчої грамоти.

 

Повинен уміти:
•    виготовляти швейні вироби (спідниці та брюки без підкладки, халати, нічні сорочки, піжами, сукні, блузи) нескладної технологічної обробки за індивідуальними замовленнями або в бригаді з розподілом праці; 
•    виконувати всі види ручних робіт (прокладання строчок копіювальних стібків, зметування, виметування, наметування деталей одягу); 
•    виконувати всі види волого-теплових робіт (спрасування, відтягування, припрасування, запрасування, розпрасування, дублювання);
•    з’єднувати машинними строчками деталі виробу (в тому числі, виконувати операції обметування на спецобладнанні); 
•    обробляти крайовими швами зрізи деталей; виметувати петлі, пришивати ґудзики на спецмашинах або вручну; 
•    готувати вироби до примірок індивідуально або в бригадах з розподілом праці; 
•    проводити дрібне лагодження швейних виробів з використанням машинних та ручних робіт; 
•    усувати дефекти під час виконання робіт; 
•    виконувати ескіз моделі; 
•    усувати дрібні неполадки в роботі швейного устаткування, проводити його чищення та змащування; 
•    чистити вироби в готовому вигляді.

 

Вишивальник
 

Загальна характеристика професії
Професія вишивальника відноситься до професій перетворюючого класу, головною метою якої є вирішення завдань щодо наповнення ринку художніми виробами, оформлення швейних виробів задля підвищення їх естетичного вигляду. Вишивальник оздоблює вироби - серветки, рушники, білизну, одяг різними видами вишивальних швів. Працює вишивальник на підприємствах народних художніх промислів, а також на виробничих підприємствах легкої промисловості (фабриках) та побутового обслуговування (ательє, будинках побуту тощо). Кожен вишивальник повинен добре знати види малюнків та їх розташування на полотні, вміти наносити малюнок, знати вимоги до якості вишитого полотна, причини виникнення браку, способи його усунення, а також засоби теплової та вологої обробки готових виробів. 

 

Професійні знання та вміння
Повинен знати:

•    методи та прийоми вишивання лінійних мережок простим або фасонним ажуром, реквізитів, строчок та швів за контурами малюнка; 
•    приметування аплікацій; 
•    вирізування спеціальними ножицями без підрізів та порушення малюнка вишитих штучних виробів, фестонів, мережива та шитва; 
•    висмикування ниток для створення прямолінійних мережок, простих мотивів прямолінійних форм, правила розрахунку ниток; 
•    призначення машин, які обслуговуються, правила регулювання натягу ниток, частоти строчки, заправки ниток, установлення голок та п’яльців, заміни шпуль, пуску та зупинки машини; 
•    асортимент вишитих виробів; 
•    види орнаментів; прийоми роботи з малюнком для вишивки; 
•    відомості про технологію виробництва тканин; 
•    виробничі (експлуатаційні) інструкції.

 

Повинен уміти:
•    вишивати на машинах або вручну на різних матеріалах (крім капрону, шифону, жоржету, тюлі, оксамиту, крепдешину) лінійні мережки простим або фасонним ажуром, строчки та шви за контурами малюнка, реквізити на кусках тканини, операційні вишивки; 
•    обв’язувати кінці виробів бахромою; 
•    приметувати аплікації; 
•    вирізати спеціальними ножицями без підрізів та порушення малюнка вишиті та штучні вироби, фестони, мереживо та шитво, виготовлене на вишивальних машинах; розраховувати, надрізати та висмикувати нитки для створення прямолінійних мережок, простих мотивів прямолінійних форм; 
•    виконувати прийоми роботи з малюнком для вишивки.

 

Кухар
 

Загальна характеристика професії
Фахівець з приготування їжі. Кухар готує супи, другі страви, іншу їжу. Знає, як правильно зберігати продукти, готує різні страви за рецептами і вміє оформляти приготоване. Організовує зберігання продуктів відповідно до санітарно-гігієнічних норм. Попри те, що кухар на підприємствах громадського харчування користується встановленими рецептами страв, він може вносити до них зміни в залежності від якості сировини і контингенту споживачів.


Професійні знання та вміння
Повинен знати:

•    види, властивості, кулінарне призначення та особливості обробки картоплі, овочів, грибів, м'яса, риби, птиці, дичини, круп, макаронних виробів і бобових, сиру, яєць, тіста, консервів, концентратів та інших продуктів, ознаки та органолептичні методи визначення їх доброякісності, терміни та умови їх зберігання; способи, методи та форми нарізання овочів і зелені; 
•    технологію виготовлення котлетної маси з м'яса, риби та напівфабрикатів з неї; 
•    прийоми, способи та послідовність виконання теплового оброблення продуктів; 
•    правила реалізації, відпуску (комплектації) готової продукції, терміни та умови зберігання страв; 
•    рецептури, технологію виготовлення, вимоги до якості варених, смажених, запечених овочів, страв з круп, макаронних виробів і бобових, нескладних супів, страв з яєць, прісного тіста, страв з концентратів; 
•    організацію робочих місць під час виконання робіт; 
•    правила експлуатації відповідних видів технологічного обладнання, виробничого інвентарю, інструменту, ваговимірювальних приладів, посуду, їх призначення та використання в технологічному процесі; 
•    правила роботи підприємств харчування; санітарні правила для підприємств харчування; 
•    правила санітарної обробки столового та кухонного посуду, інструментів, інвентарю, їх маркування та використання; 
•    технічні вимоги безпеки праці; 
•    правила та норми протипожежного захисту, виробничої санітарії та особистої гігієни; 
•    призначення, зміст та порядок користування нормативно–технологічними документами: Збірником рецептур страв і кулінарних виробів, технологічними картками.

 

Повинен уміти:
•    проводити процеси первинної кулінарної обробки сировини; 
•    здійснювати допоміжні роботи з виготовляння страв та кулінарних виробів; формувати та панірувати напівфабрикати; 
•    готувати страви та кулінарні вироби, які потребують нескладної кулінарної обробки: варить, смажить, запікає та випікає вироби; 
•    виготовляти страви з концентратів; 
•    порціонувати (комплектувати), роздавати страви масового попиту.

 

Кондитер
 

Загальна характеристика професії
Фахівець, що виготовляє кондитерські вироби, десерти, та інші солодкі напої, страви. Кондитер займається приготуванням різних видів тіста, начинок, кремів по заданій рецептурі. Випікає і прикрашає продукцію. Це високоякісні, різноманітного виду, смаку та аромату харчові продукти. Більша частина робіт виконується вручну за допомогою спеціальних інструментів, перетворюючи професію кондитера в мистецтво. Це складна професія яка потребує не лише естетичного смаку та художніх здібностей від робітника, але багатьох знань та вмінь, передбачає як ручну, так і механізовану роботу за допомогою автоматичних приладів та устаткування: маслорізка, пекарні, змішувачі, ножі, котли, духові шафи тощо. Проводить дуже багато різноманітних операцій: фільтрацію, вимірювання, виготовлення тіста, випікання тощо. Професія кондитера - широка та змістовна, праця кропітка і важка, яка потребує багато зусиль, напруження, натхнення, творчого пошуку.

 

Професійні знання та вміння
Повинен знати:

•    характеристику сировини та порядок підготовки її до виробництва;
•    сорти борошна та його властивості (якість клейковини, що утворюється);
•    асортимент, рецептури і технологію  виготовлення простих тортів, тістечок та інших поштучних кондитерських і хлібобулочних виробів масового попиту, включаючи заміс тіста і виготовлення кремів, начинок, вимоги до їх якості; 
•    способи і прийоми оформлення виробів, техніку нанесення трафаретного малюнка за еталоном однією фарбою та з нескладним поєднанням фарб;
•    способи оздоблення виробів помадкою, марципанами, зацукрованими фруктами, шоколадом, кремом;
•    режим і тривалість випікання (смаження) виробів;
•    будову обслуговуваного обладнання;
•    режим і тривалість випікання (смаження) виробів; 
•    правила експлуатації відповідних видів технологічного обладнання, виробничого інвентарю, інструменту, ваговимірювальних приладів, посуду, їх призначення та використання в технологічному процесі; 
•    правила роботи підприємств харчування; 
•    санітарні правила для підприємств харчування; 
•    основи раціональної організації робочих місць; 
•    правила і норми охорони праці, протипожежного захисту, виробничої санітарії та особистої гігієни.

 

Повинен уміти:
•    готувати прості торти, тістечка та інші поштучні кондитерські і хлібобулочні вироби з нанесенням трафаретного малюнка за еталоном однією фарбою або з нескладним поєднанням фарб із різного виду сировини: борошняного тіста, сирної маси або морозива;
•    готувати різні види тіста, креми, начинки, фарші;
•    заготовляти, відважувати, відмірювати сировину за заданою рецептурою;
•    замішувати, вимішувати, збивати тісто, проминати, розкачувати до визначеної товщини, підсипати борошном;
•    готувати напівфабрикати;
•    штампувати, формувати та відсаджувати вироби на листи;
•    оздоблювати вироби помадкою, марципаном, зацукрованими фруктами, шоколадом, кремом;
•    передавати на гартування вироби із морозива;
•    випікати (смажити) вироби;
•    визначати готовність тістових заготовок до випікання, садити їх у піч або у варильні (пекарські) шафи;
•    стежити за процесом випікання, закінченням випікання(варіння) виробів, виймати їх, охолоджувати;
•    користуватися нормативно-технологічною документацією (Збірник рецептур, калькуляційна картка, технологічна картка тощо).

 

Офіціант
 

Загальна характеристика професії
Фахівець сервірування столів ,із презентації страв, їх подачі та обслуговування гостей підприємств ресторанного сервісу. Працівник ресторану, кафе, бару, їдальні, закусочної, підприємства харчування в туристичних комплексах, готелях і на транспорті, що подає страви відвідувачам. В обов'язки офіціанта входить сервірування столу, зустріч відвідувачів, знайомство їх з меню, у разі потреби - поради у виборі страв, одержання замовлення, передача замовлень у гарячий і холодний цехи кухні, пробивання чеків на касовому апараті, доставка замовлення відвідувачу, розрахунок з ним, збір використаного посуду.

 

Професійні знання та вміння
Повинен знати:

•    асортимент, рецептури, технологію виготовляння страв і напоїв; 
•    кулінарну характеристику страв і напоїв; 
•    правила і технічні прийоми обслуговування споживачів; 
•    форми складання серветок; 
•    правила оформлення столу квітами; 
•    види меню, порядок запису страв і напоїв у меню; 
•    правила і порядок подавання страв і напоїв, вимоги до їх оформлення і температури, відповідність асортименту винно-горілчаних виробів характеру страв; 
•    порядок оформлення рахунків та форми розрахунку зі споживачами, в тому числі кредитними картками; 
•    види і призначення посуду, приборів, столової білизни, способи їх зберігання; 
•    правила експлуатації відповідних видів технологічного обладнання, ЕККА, виробничого інвентарю, інструменту, ваговимірювальних приладів, їх призначення та використання в технологічному процесі; 
•    правила роботи підприємств громадського харчування; 
•    санітарні правила для підприємств громадського харчування; 
•    правила роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами; 
•    основи психології; 
•    принципи професійної етики; 
•    іноземну мову в межах розмовного мінімуму; 
•    правила і норми охорони праці, протипожежного захисту, виробничої санітарії та особистої гігієни.

 

Повинен уміти:
•    використовувати обладнання та інвентар за призначенням, надати першу допомогу при харчових отруєннях;
•    обслуговувати споживачів в закладах ресторанного господарства із складною сервіровкою столів, прийомом замовлень від споживачів;
•    готувати зал до обслуговування;
•    отримувати посуд, прибори, білизну і здавати їх після закінчення зміни;
•    прибирати столи;
•    здійснювати попередню сервіровку столів залежно від виду обслуговування;
•    надавати споживачам допомогу під час вибору страв і напоїв, рекомендувати напої до страв, подавати їх на столи;
•    розраховуватись із споживачами, виписувати рахунок на бланку встановленої форми;
•    здавати виручку в касу закладу в установленому порядку;
•    обслуговувати весілля, товариські зустрічі, вечори відпочинку, ювілеї тощо в закладах  ресторанного господарства, на підприємстві замовника та вдома.

 

Бармен
 

Загальна характеристика професії
Спеціаліст із приготування і сервірування змішаних напоїв. Професію бармена відносять до типу професій «людина-людина», тому що головним предметом праці для неї є людина, а головною метою праці цієї професії є оперативне обслуговування відвідувачів та розрахунок з ними. Оскільки знаряддям праці бармена є функціональні засоби: міксери, кавоварки, кухонні комбайни і він працює в приміщенні, то професія бармена відноситься до класу перетворючої, машинно-ручної праці в умовах побутового мікроклімату. Професія бармена вимагає від працівника особливих і суто людських рис. Професійна придатність залежить від емоційної врівноваженості, особливої чутливості, вимагає вміння встановлювати і підтримувати контакти з людьми, розумітися на їх індивідуальних особливостях.


Професійні знання та вміння
Повинен знати:

•    асортимент, рецептури, технологію виготовлення, правила оформлення і    відпуску обмеженого асортименту алкогольних, слабоалкогольних коктейлів, змішаних напоїв, закусок, страв і кондитерських виробів; 
•    температурні режими подавання коктейлів, напоїв, закусок, страв; 
•    умови і терміни зберігання кулінарної продукції та покупних товарів; 
•    основи національного та безпечного харчування; 
•    правила етикету і техніку обслуговування споживачів за барною стійкою та в залі; 
•    правила роботи підприємств ресторанного господарства; 
•    правила роздрібної торгівлі алкогольними напоями; 
•    правила роздрібної торгівлі тютюновими виробами; 
•    форми розрахунку із споживачами, в тому числі за кредитними картками; 
•    порядок оформлення рахунків і розрахунку по них із споживачами; 
•    правила експлуатації відповідних видів технологічного обладнання, РРО, виробничого інвентарю, інструменту, ваговимірювальних приладів, посуду, їх призначення та використання в технологічному процесі; 
•    правила експлуатації відео- та аудіотехніки; 
•    іноземну мову міжнародного спілкування в межах розмовного мінімуму; 
•    правила і норми охорони праці, протипожежного захисту, виробничої санітарії та особистої гігієни.

 

Повинен уміти:
•    обслуговувати споживачів: пропонувати, показувати, реалізовувати готові до споживання безалкогольні, слабоалкогольні напої (пиво, фруктові та мінеральні води, соки), кондитерські вироби, закуски, страви;
•    готувати обмежений асортимент алкогольних та безалкогольних напоїв, змішаних напоїв, холодних і горячих страв, закусок;
•    складати заявки та отримувати напої, кулінарну продукцію та покупні товари; 
•    відбракувати неякісні товари за органолептичними показниками; забезпечувати зберігання напоїв, кулінарної продукції та покупних товарів відповідно до термінів і режиму зберігання; 
•    оформляти вітрини та барну стійку, утримувати їх у належному стані;  
•    експлуатувати та обслуговувати аудіо- та відеоапаратуру;
•    контролювати дотримання споживачами культури поведінки;
•    вести необхідний облік, складати та здавати товарні звіти;
•    підраховувати та здавати готівку.

 

Перукар (перукар-модельєр)
 

Загальна характеристика професії
Робота перукаря передбачає надання послуг по створенню зачіски, укладання волосся, стрижки, завивки та проведення інших процедур. Фахівець надає консультації стосовно питань по догляду за зачіскою, щодо вибору засобів по догляду за волоссям, за способами можливого укладання тощо. Професія перукар являє собою досить складну спеціалізацію, що складається з кількох напрямів діяльності. Опис посади буде неповним, якщо віднести сюди лише тих, хто здатний стригти і фарбувати волосся. Справжній майстер повинен творити, створювати індивідуальні стилі і образи. Звідси і відбувається поділ на деякі напрямки:
•    жіночий майстер;
•    майстер чоловічий;
•    колорист;
•    стиліст;
•    універсал;
•    майстер плетіння кіс.
Проте найбільш цінним кадром є універсал, здатний виконувати функції всіх перерахованих вище фахівців. Салони краси воліють приймати в свої ряди саме таких професіоналів широкого профілю.


Професійні знання та вміння
Повинен знати:

•    будову та властивості шкіри і волосся людини; 
•    основи санітарії та гігієни; основи професійної етики; 
•    склад та властивості матеріалів та парфумерно-косметичних засобів для виконання різних видів перукарських робіт;  
•    основи моделювання та композиції, технологію виготовлення пастижерних виробів та доповнень; 
•    напрямки розвитку світової моди в галузі перукарського мистецтва та декоративної косметики; 
•    норми та правила санітарії, гігієни, охорони праці, протипожежного захисту; 
•    інформаційні технології;
•     основи галузевої економіки; 
•    основи трудового законодавства.

 

Повинен уміти:
•    виконувати послуги з миття голови; 
•    прості, класичні чоловічі, жіночі та дитячі стрижки; 
•    виконувати укладання волосся феном за класичною технологією, гарячу завивку волосся горизонтальними локонами, прості зачіски із застосуванням бігуді; 
•    виконувати послуги з хімічної завивки волосся із застосуванням звичайних коклюшок за класичною технологією; 
•    фарбувати волосся тон у тон барвниками різних груп, зафарбовувати сивину, знебарвлювати волосся.

 

Штукатур
 

Загальна характеристика професії
Будівельна професія, спеціаліст з лицювання фасадних і внутрішніх стін будинків спеціальними сумішами (цементно-піщаними, гіпсовими, тощо). Робота штукатура полягає у виконанні вирівнювального або декоративного шару розчину (штукатурки або тиньку) на поверхнях стін, стель та інших конструкцій — штукатуренні (тинькуванні). Штукатурять поверхні як всередині приміщень так і на фасадах. Штукатур готує поверхню до опорядження, готує розчин, наносить його вручну або механізованим способом на поверхню, розрівнює і затирає.


Професійні знання та вміння
Повинен знати:

•    види і властивості основних матеріалів і готових сухих розчинних сумішей, що застосовуються для виконання штукатурних робіт;
•    найменування та призначення ручних інструментів та пристроїв; 
•    способи приготування розчинів, призначення та способи приготування розчинів із сухих сумішей;
•    способи підготування поверхонь під штукатурку;
•    склад мастик для кріплення сухої штукатурки;
•    способи улаштування вентиляційних коробів.

 

Повинен уміти:
•    виконувати просте обштукатурювання поверхонь, ремонт простої штукатурки та суцільне вирівнювання поверхонь;
•    насікати поверхні механізованими інструментами;
•    натягувати металеву сітку на готовий каркас;
•    обмазувати розчином дротяну сітку;
•    підмазувати місця прилягання наличників та плінтусів до стін;
•    готувати розчини з готових сухих сумішей;
•    приклеювати листи сухої штукатурки за раніше виставленими маяками;
•    прибивати листи сухої штукатурки до дерев'яних поверхонь;
•    обконопачувати коробки та місця прилягання великопанельних перегородок; збирати, розбирати та очищати форми для відливання плит та блоків вентиляційних коробів;
•    відливати плити з укладанням арматури; за¬чищати та підмазувати плити і блоки вентиляційних коробів;
•    перетирати штукатурку;
•    транспортувати сухі та розчинові суміші у межах робочої зони.

 

Лицювальник-плиточник
 

Загальна характеристика професії
Будівельна професія, що відноситься до комплексу професій оздоблювальних робіт, які виконуються з метою підвищення довговічності будинків й архітектурних споруд. Висококваліфікований лицювальник-плиточник здатний виконувати складне декоративне оздоблення архітектурних елементів будівель і внутрішніх поверхонь, реставраційні роботи. Лицювальники облицьовують зовнішні і внутрішні поверхні штучними або природними плитками, виконуть мозаїчні, лінолеумні та інші роботи.


Професійні знання та вміння
Повинен знати:

•    властивості соляної кислоти та допустимо міцність розчину; 
•    види і властивості матеріалів, що застосовуються для плиткового облицювання поверхонь; 
•    інструменти і пристосування для виконання плиткових робіт; 
•    технологію підготовки і обробки плиток; призначення розчинозмішувачів, їх будова та принцип дії; 
•    технологію механізованого приготування розчинів і клеючих сумішей; 
•    послідовність укладання гідроізоляції та влаштування стяжок; 
•    способи встановлення та кріплення плиток на поверхні; 
•    технологічні операції при лицюванні поверхонь стін керамічними плитками на розчині і з використанням клеючих сумішей; 
•    методи настилання підлог керамічними плитками на розчині; 
•    прості методи настилання підлог керамічними плитками з використанням клеючих сумішей; 
•    вимоги до якості лицювання; 
•    прийоми роботи з рівнем; 
•    дефекти облицьованих поверхонь та способи їх усунення; 
•    методи ремонту облицьованих стін та плиткових покриттів підлоги; 
•    правила і норми з охорони праці під час виконання робіт.

 

Повинен уміти:
•    підготувати плитки для настилання підлоги і лицювання поверхні; 
•    розрізати плитки склорізом, ручним плиткорізом, електроінструментом; 
•    висвердлювати отвори; 
•    різати, перерубувати плитки і приточувати кромки; 
•    приготувати розчин і клейову суміш механізовано; 
•    укладати гідроізоляцію на різні основи; виконувати влаштування цементно-пісчаної стяжки; 
•    облицьовувати поверхню стін керамічною плиткою «шов в шов», «врозбіг» на розчині; 
•    настилати основи керамічною плиткою на розчині; 
•    заповнити шви між плитками; 
•    перевіряти вертикальність і горизонтальність облицьованих поверхонь; 
•    ремонтувати облицьовані поверхні та усувати дефекти; 
•    виконувати прості роботи під час облицювання керамічними, скляними, азбестоцементними та іншими плитками.

Комментарии:


Оставить комментарий






Меню


Ми у Фейсбуці

lorem
Посилання

lorem

lorem

lorem

lorem

lorem

lorem


de